МОДЕЛЬ ГІБРИДНОЇ ВЗАЄМОДІЇ З ПЛАТФОРМОЮ НА ОСНОВІ AI-АГЕНТА

Анотація

У статті представлено концептуальну модель гібридної взаємодії користувача з цифровою платформою, у якій AI-агент функціонує як інтегрований інтерфейсний шар-оркестратор між людиною та функціональними модулями системи. Дослідження зумовлене кризою класичних графічних інтерфейсів сучасних SaaS-екосистем, де надмірна щільність елементів керування створює критичне когнітивне навантаження та знижує продуктивність користувача. У вступі обґрунтовано актуальність переходу від прямої маніпуляції до взаємодії на основі намірів і сформульовано наукову проблему щодо нерозробленості архітектурних підходів, які б формалізували перетворення природномовного запиту у конкретні виклики системи з відображенням результату у звичних елементах графічного інтерфейсу. У контексті аналізу останніх досліджень і публікацій розглянуто еволюцію парадигм людино-машинної взаємодії, обмеження класичних користувацьких інтерфейсів у контексті закону Хіка, концепцію генеративного інтерфейсу та виявлено принципову відмінність запропонованого підходу від типових діалогових систем і чат-ботів. У розділі результатів дослідження описано трирівневу архітектуру, що охоплює графічний інтерфейс користувача як точку входу й активний сенсор контексту, інтелектуальний інтерфейсний шар із модулями аналізу намірів, планування дій і генерації пояснень, а також серверне ядро з модулями пошуку, фільтрації та порівняння об’єктів. Запропоновано логічну діаграму обробки запиту, діаграму послідовності взаємодії та компонентну модель платформи, які системно описують повний цикл від формулювання користувацького наміру природною мовою до автоматичної мутації стану графічних компонентів через виклики Backend API. Окремо в межах дослідження розроблено ієрархічну класифікацію, що охоплює шість послідовних рівнів інтеграції штучного інтелекту у цифрову платформу, де кожен наступний рівень передбачає глибше залучення AI до функціонування системи, а найвищий рівень відповідає повноцінному інтерфейсному шару-оркестратору, який бере на себе координацію всіх взаємодій між користувачем і платформою. У висновках доведено, що запропонована концептуальна модель забезпечує поєднання інтуїтивності природної мови з прозорістю та контрольованістю графічного інтерфейсу, мінімізує операційне тертя та створює методологічну базу для проєктування інформаційних застосунків нового покоління.