ІНТЕГРАЦІЯ СИСТЕМ ВИЯВЛЕННЯ ВТОРГНЕНЬ У СТРУКТУРУ КОРПОРАТИВНОЇ МЕРЕЖІ: ПІДХОДИ, ВИКЛИКИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕАГУВАННЯ НА ІНЦИДЕНТИ

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження інтеграції систем виявлення вторгнень (IDS/IPS) у структуру корпоративної мережі з урахуванням вимог сучасної кібербезпеки, актуальних ризиків та управлінських підходів згідно з міжнародними стандартами. Розглянуто актуальні виклики, пов’язані зі зростанням складності мережевих інфраструктур, розвитком цільових атак і підвищеними вимогами до швидкості реагування на інциденти інформаційної безпеки. Запропоновано системний підхід, який передбачає поетапне впровадження IDS/IPS-рішень на основі попереднього аналізу мережевої архітектури, класифікації активів, виявлення вразливостей та оцінки ризиків. Побудовано модель загроз корпоративної мережі, яка охоплює основні типи активів (сервери, робочі станції, маршрутизатори, точки доступу, сервіси аутентифікації) та типові вектори атак (SQL-ін’єкції, DDoS, фішинг, брутфорс, шкідливе ПЗ тощо). Окрему увагу приділено реалізації процесів реагування відповідно до вимог стандарту ISO/IEC 27001:2017. В межах дослідження змодельовано інцидент інформаційної безпеки у вигляді атаки типу SQL-ін’єкція на веб-додаток корпоративної мережі. Інцидент виявлено за допомогою сигнатурної NIDS, після чого активовано спеціалізований Playbook, який передбачав автоматизовані дії з локалізації загрози, відключення підозрілого трафіку, логування подій та інформування персоналу. Додатково проведено forensic-аналіз, який дозволив реконструювати хронологію атаки, виявити слабкі місця в конфігурації веб-сервера та сформувати аналітичний звіт для подальшого оновлення політик безпеки. Всі дії узгоджувалися з попередньо встановленими процедурами в межах системи менеджменту інформаційної безпеки (СМІБ), що підтверджує практичну застосовність та ефективність ризик-орієнтованого підходу. Стаття також пропонує алгоритм інтеграції IDS/IPS у корпоративну мережу, який охоплює аналіз існуючої архітектури, вибір типу системи, налаштування правил виявлення загроз, інтеграцію з SIEM-системами та організацію навчання персоналу. Обґрунтовано, що інтеграція технічних засобів захисту з управлінськими політиками та механізмами реагування дозволяє досягти вищого рівня адаптивності, зменшити час між виявленням та реагуванням, а також забезпечити доказову базу для подальших розслідувань. У висновках підкреслено переваги інтегрованого підходу до кіберзахисту, зокрема його здатність масштабуватись, адаптуватись до нових загроз та сприяти безперервному вдосконаленню інформаційної безпеки. Запропоновано напрями для майбутніх досліджень, серед яких автоматизація реагування з використанням штучного інтелекту, впровадження концепцій Zero Trust, розвиток поведінкових моделей аналізу загроз і побудова навчальних кіберполігонів для перевірки ефективності playbooks.